Воно приходить літніми вечорами, коли ти займаєшся повсякденними справами, коли ти не ждеш вже нічого особливого, коли ти сидиш на кухні і просто лузгаєш насіння, воно приходить, коли ти про це не думаєш. Все життя ти цього прагнув, але не в ту мить, коли його отримав. Воно не матеріальне і водночас потребує грошей, воно – невидиме та водночас приносить найбільшу насолоду. Якщо ти його не маєш, живеш марно. Люди можуть проходити повз нього і не помічати. Якщо ж помічають, частіше всього не цінують. За нього борються, його чекають, леліють… Така довгоочікувана радість, зовсім не схожа на інші. Бажання тут не вирішує нічого (а можливо і вирішує), все вирішує доля…….

     Одного разу вони зустрілися….Так давно і так недавно. Вона здалася йому життєрадісною і занадто вродливою, а він їй серйозним та недоступним. Вони одразу відчули, що не проживуть вже один без одного, але не зробили жодного кроку назустріч. Її цілував інший, його кохала інша. Їхні погляди весь час пересікалися, їхні руки ніколи. Він вдавав, що щасливий без неї, ну а вона була просто неперевершеною актрисою. Він дарував тепло та гостру ніжність оточуючим, вона – нікому. Вона все зрозуміла, усвідомила свою приреченість та водночас надію. Роки йшли, а вона її не втрачала. Не втрачала, бо знала, що все тільки починається. Якщ ... Читать дальше »